У кожної людини своя істина. Погляди нерідко кардинально відрізняються. Нерідко це ставить перед людиною дилему — правда чи дружба. Цей серйозний морально-етичний вибір займає уми мислителів з давніх часів. Багато хто знаходить відповідь у фразі Платон мені друг, але істина дорожча, яка звучить латиною як Amicus Plato, sed magis amica Veritas. Вона стала своєрідною ідеологією прийняття рішень у суперечках.
Звідки з’явилася фраза?
Вислів традиційно приписується Сократу. Довести або спростувати це неможливо. Давньогрецький мислитель не писав праць. Усі обговорення з учнями велися виключно в усній формі. Це породило термін сократівська бесіда.
У записах, зроблених послідовниками мислителя, цього виразу немає. Це стало причиною дискусій щодо авторства. Деякі дотримуються думки, що ці слова міг сказати про себе Платон. Засуджений до смертної кари за бунтарські релігійні та політичні судження, він прийняв смертельну дозу отрути і висловлювався перед своїми послідовниками про істину, але, говорячи про себе в третій особі.
Достеменно довести або спростувати подібні домисли неможливо. Ідея верховенства істини над дружніми стосунками простежується у багатьох творах. Дещо змінений вираз у своїх працях використовував Мартін Лютер, але справжню популярність йому приніс роман «Дон Кіхот». У книзі, до речі, він приписується Аристотелю.
Яке значення «Платон мені друг, але істина дорожча»?
Фразеологізм несе в собі посил: обирай істину, а не друзів. Він став справжньою ідеологією в ситуаціях, коли постає моральний вибір. Щоб прийняти рішення, на чий бік стати, потрібно зважити «за» і «проти», провести аналіз, і відсторонитися від суб’єктивізму та симпатії до опонента.
Істина — єдина і найвища цінність. Авторитет і особисті стосунки не повинні впливати на судження. Саме вони найчастіше переважають і ставляться в пріоритет при прийнятті багатьох рішень. Багато хто віддає перевагу дружбі, а не правді. Це ідеологія бездоганного світу.
Як обирати істину і не ображати близьких людей?
Сенс фрази «Платон мені друг, але істина дорожча» зрозумілий і близький багатьом, але більшість помилково вважає, що слідування такому принципу позбавляє цінних стосунків. Вибір правди не завжди означає втрату друзів. Близькі теж повинні розуміти, наскільки емоційно і психологічно дискомфортно поступатися принципами.
Сократівське висловлювання (авторство, звісно, не встановлено достеменно, але чаша терезів переважує саме в бік учителя Платона) дає пряму підказку про те, як не пожертвувати власними переконаннями і зберегти хороші стосунки з близькими. У фразі явно говориться «друг», оскільки невідповідність поглядів не робить опонента чужою людиною або ворогом.
Головне, запам’ятайте три простих принципи:
- Не будьте різкими. Завжди зберігайте дружні нотки навіть у суперечці. Погляди на істину можуть відрізнятися, але це ніяк не відображається на взаємодії та комунікації в повсякденному житті.
- Обирайте істину не за принципом «я так вважаю», а за об’єктивними і загальноприйнятими нормами. Наведені факти та обставини повинні бути правдивими і перевіреними.
- Ніколи не ставте власну думку вище суджень опонента. У кожного своя точка зору і правда.
Сказати, звісно, простіше, ніж зробити. На ділі все виходить не настільки гладко, тому слід взяти собі за правило:
- Оцінювати лише слова і вчинки опонента стосовно теми суперечки, а не особистісних якостей. Ваші погляди і судження теж комусь не подобаються, тому відсутність згоди з якогось питання не є приводом до розриву стосунків.
- Говорити прямо, а не обхідними шляхами, підбираючи слова, які нікого не зачеплять. Останнє ображає багатьох людей. Переходити на особистості і грубити теж не можна. Прямолінійність не є синонімом образ.
- Зберігати холоднокровність. Абстрагуйтеся від емоційного контексту і дивіться на суперечку як на суперечку, а не на потенційний привід для розриву стосунків, а також поважайте особистість і думку опонента, не допускаючи грубих виразів і висловлювань.
- Аналізувати ситуацію, чітко усвідомлюючи, на чому заснований вибір сторони — на фактах чи емоціях. Це дозволить дійти до консенсусу, коли ви оберете істину таким чином, що і друг не образиться, і ваші принципи не постраждають.
- Не наполягати на своїй правоті. Фразеологізм передбачає, що ідеологією спочатку керується людина, яка знає істину, але це не привід нав’язувати її іншому. Він може просто не бачити деяких очевидних речей, які усвідомить пізніше. Якщо навіть він ніколи не погодиться з подібним, це не привід для сварки. Кожен може залишитися при своїй думці.
Припиняти спілкування варто лише з тими людьми, чиї моральні та етичні принципи повністю суперечать вашим і суспільству. Наприклад, людина вважає, що можна вбити заради великої грошової суми і так далі.
Замість висновку
«Платон мені друг, але істина дорожча» — це вираз не тільки стосовно суперечок, але і багатьох інших життєвих ситуацій. Він закликає відмовитися від особистих прив’язаностей і емоцій, а приймати всі рішення зважено з урахуванням моральних і етичних принципів.
